Районна газета

СВЯТО МИЛОСЕРДЯ ТА ДОБРА

До Міжнародного Дня інваліда в Кролевецькому будинку-інтернаті для людей похилого віку та інвалідів відбувся святковий концерт, який відвідав голова Кролевецької районної державної адміністрації Олег Кучерявий.

«Тяжкі випробування довелося зустріти вам у житті. Підопічні будинку-інтернату, потребують допомоги держави, турботи та уваги небайдужих людей. Впевнений, що створений напередодні Президентом України інститут уповноваженого з прав людей з інвалідністю, допомагатиме вам ефективніше співпрацювати з суспільством, виховувати в інших повагу до ваших особливих потреб», - звернувся до присутніх на заході Олег Кучерявий.

Він закликав підопічних будинку-інтернату жити повноцінним життям, щоб слово «інвалідність» в жодному випадку не стало для них вироком, бо існує мільйони прикладів того, як люди з особливими потребами досягали неймовірних результатів у різних сферах науки, культури та мистецтва, тощо.

Як завжди, тепло звернувся до присутніх директор закладу Віктор Міщенко. Він подякував всім, хто допомагає будинку-інтернату функціонувати, поповнювати матеріально-технічну базу, а головне дарувати тепло своїх сердець, увагу тим, хто залишився наодинці зі старістю, кого скувала хвороба. Віктор Іванович також відмітив, що стараннями 110 членів трудового колективу всі 165 чоловік – підопічних будинку-інтернату, з яких 54 – інваліди, охайно вбрані, доглянуті, ситі та забезпечені усім необхідним, а головне, що всі працівники інтернату з любов’ю та повагою відносяться до жителів цього «будинку милосердя».

Ведуча свята, керівник творчого колективу будинку-інтернату «Кролевчаночка» Галина Гуріна, разом з ентузіастами закладу підготувала душевну концертну програму. Обдаровані та артистичні підопічні будинку-інтернату співали улюблених пісень, читали гуморески, ділилися своїми радостями та сподіваннями.

Головне бажання всіх присутніх на заході висловила одна з активісток закладу, великий життєлюб Лідія Василівна Аксьоненко, яка сказала: «Ми хочемо лише одного, щоб завтра ми прокинулися, а в нашій Україні – мир і більше ніколи не буде війни». А потім вона зачитала вірш, в якому сплелася життєва доля жінки, матері й бабусі та величезна любов до своєї Батьківщини.